Як гіперопікаючі і гіперконтролюючі батьки шкодять  дитині?

Завдання батьків є навчити дитину самостійно справлятися з щоденними викликами життя, при цьому підтримуючи дитину з вірою в те, що вона здатна справитися самостійно.

Важливим є НЕ робити за дитину те, що вона здатна зробити самостійно. НЕ   вирішувати за дитину те, що вона може вирішити сама.

“Допомагаючи” дитині надмірно, батьки формують в дитині негативне ставлення про себе . “ Я не здатний розраховувати на себе”. “ Я не здатний впоратися з цим”. “ Я не здатний зробити щось достатньо гарно”.

Чим більше задіяні батьки- тим більше руйнується самооцінка.

Крім того виникає почуття тривожності. “ Я не справлюсь без батьків”. “ Без батьків я ні на що не здатен”, “ Я не виживу”. 

Часто батьки виконують якісь щоденні дії для дитини підсвідомо прагнучи задовольнити свої власні потреби, або маючи свої власні цілі. 

Наприклад, одягнути дитину самому буде швидше і простіше, ніж чекати поки він/вона вдягнеться сам. Погодувати дитину буде чистіше, ніж прибирати за нею. Не давати дитині досліджувати світ і забруднитися простіше, ніж потім прати одяг.

А ще “допомагаючи” дитині батьки, почувають себе потрібними і “ хорошими”. Такі батьки не дають діяти і проявляти ініціативу, а потім кажуть “ Нічого без мене не можеш”.

 Бути хорошими батьками не означає надмірно опікати. Потрібно давати можливість діяти, помилятися, приймати власні рішення.

Дорослі діти гіперопікаючих і гіперконтролюючих батьків виростають нерішучими, сумніваються в правильності своїх дій, не вірять в себе, не здатні до рішучих кроків.

Все починається з дитинства.